Ди тхыдэжь IуэрыIуатэм и фэеплъ телъыджэхэр

(СэнщIыгу Пщыгъуэжьым и хъыбархэм къагъэуш гупсысэхэр)

Зэзэмызэ дыдэ дызыхуэзэ телъыджэу къэлъытапхъэщ 1972 гъэм ГъукIэкъул Мухьэмэд итхыжа пасэрей уэрэдыжьхэмрэ абыхэм яхьэлIа хъыбархэмрэ.

Илъэс 40-м щIигъукIэ ахэр хэIущIыIуншэу щIыщылъа щхьэусыгъуэм и гугъу тщIынкъым — зэ пIэщIэхур къэщтэжыгъуейкъэ. Ауэ абыхэм дзыхь яхуэпщI хъуну пIэрэ?

Иджырей IуэрыIуэтэджхэм къызэрагъэувым хуэдэу, зи гугъу тщIы хъыбархэр аутентикыу, е аутентичнэу – щыпкъэу, пэжу къэлъытапхъэ? Апхуэдэу дыщIыщIэупщIэм и щхьэусыгъуэр зы закъуэщ – ахэр малъхъэдис макъ-убыдкIэ (магнитофонкIэ) зэрымытхарщ (тхауэ щытащ, ауэ зытратхар хуэхъумакъым). Иджы ар дагъуэу ялъытэми щхьэусыгъуэ ирикъукъым ГъукIэкъул М. ди пащхьэ кърилъхьа хъыбарыжьхэмрэ уэрэдыжьхэмрэ Iумпэм тщIыну. Апхуэдэу уабгъэдэхьэмэ е XX лIыщIыгъуэм и япэ Iыхьэм нэгъунэ ятхыжа, зэхуахьэсыжа ди IуэрыIуатэр (адрей лъэпкъхэм яйхэри) IугъэкIуэтын хуей хъунущ, Нэгумэ Ш., ХьэтIэкъущокъуэ Къ, Хъанджэрий, Тамбий П., нэгъуэщIхэми ятхыжар хэту. IуэрыIуатэр тхыжыным и адрей лъэныкъуэ, хабзэ псори мы хъыбархэм ядыболъагъу: гъэлъэгъуащ хъыбархэр, уэрэдыжьхэр жызыIэжам я цIэ –унагъуэцIэр, ныбжьыр, я сурэтхэр, щытхыжа пIалъэр, къуажэр, нэгъуэщI гуэрхэри.

АтIэ, сыт яхуэдэ мы хъыбархэр, мыхьэнэуэ, купщIэу сыт якъуэлъ?

Псом япэу гъэбелджылын хуейщ хъыбарыжьхэм я жанрыр. Абыхэм набдзэгубдзаплъэу нэIуасэ захуэпщIа иужь наIуэ мэхъу ахэр IуэрыIуатэ псом щыщ тхыдэ хъыбарыжьхэу зэрыщытыр – «истоирические предания», уеблэмэ, «этногенетические предания» жыхуаIэм хуэпхь зэрыхъунур. Абы ухуейщ а хъыбарыжьхэр къанэ щымыIэу илъэс 2500 хуэдизкIэ узэIэбэкIыжмэ щыIа, иджырей адыгэхэр къызытехъукIыжахэм яухуа, зыщыпсэуа Синд къэралыгъуэжьым ехьылIауэ зэрыщытым, таурыхъхэм, легендэхэм я нэщэнэ гуэрхэр къахэщми. И лъабжьэкIи, хэкIыпIэкIи хъыбарыжьыр таурыхъым къыщхьэщокI, и купщIэр зэгуэрэм къэхъуа Iуэхум и пэжыпIэрщ. Ар и щхьэусыгъуэ нэхъыщхьэщ хъыбарыжьым дзыхь щIызыхууигъэщIым, аращ абы и къалэн нэхъыщхьэри — зэгуэрэм къэхъуа Iуэхум, цIыхум, лъахэм я нэгу щIэкIыгъам и тхыдэщ, дауэ мыгъэщIэрэщIами, щыуагъэ, пцIы гуэрхэр хэзэрыхьауэ щытми.  Хъыбарыжьым и нэгъуэщI шыфэлIыфэ, нэщэнэ хабзэхэм я гугъу умыщIми нэрылъагъущ СэнщIыгу Пщыгъуэжьым (Хьэт къэралыгъуэ- Синд къэралыгъуэм) ехьылIауэ ГъукIэкъул М. итхыжахэр абы и пщалъэм зэриувэр. АдэкIэ абыхэм яхужытIэну псори а гупсысэр зэрызахуэм щыхьэт тохъуэ.

Зи гугъу тщIы хъыбарыжьхэр нэхъри лъапIэ ящI абыхэм укъагъэуIэбжьрэ бгъэщIагъуэу ди тхыдэ литературэм къыхэмыщ, щыземыкIуэ фIэщыгъэцIэ, жыIэкIэ куэд зэрыхэплъагъуэм, апщыгъуэми зи гугъу ящI къэхъукъащIэхэр, ижьрейхэм я щыIэкIэ-псэукIэу щытар тхыдэм и пэжыпIэм япэщIэмыуэу.

ЗэрынаIуэщи, тхыдэм ехьылIа Iуэхугъуэхэр ядж, къахутэ щIэныгъэ зэхуэмыдэхэм – археологием, антропологием, этнографием, нэгъуэщIхэми. АбыкIэ IуэрыIуатэми бзэми я зэфIэкIыр мащIэкъым. Дигу къэдгъэкIыжынти, «тхыдэм IэщIэхуа  бзэм ехъумэ» псалъэ шэрыуэр. Ар зэрызахуэр наIуэ ящI мы хъыбарыжьхэм, абыхэм яхэт жыIэкIэ (термин), фIэщыгъэцIэ, щIыпIэцIэ зэхуэмыдэхэм, нэгъуэщIхэми. Тхыдэм и пэжыр хъумэнымкIэ хъыбарыжьхэр, бзэр хуэфащэ тегъэщIапIэу зэрыщытымкIэ акъылэгъу мэхъу тхыдэджхэр*.

ДгъэнэIуэнщ, къызэрытщыхъумкIэ, мы хъыбарыжьхэм (исторические, этногенетические предания) адыгэ тхыдэм ехьылIауэ къэхутэныгъэхэм иджырэ къэс узримыхьэлIэ жыIэкIэ (термин), географие фIэщыгъэцIэ, щIыпIэцIэ гуэрхэу ди нэ къыфIэнахэр.

СэнщIыгу-Пщыгъуэжь.

Мыр, езы хъыбарыжьым зэригъэнаIуэщи, ижьрей адыгэхэр Синд, Синдикэ къэралыгъуэжьым зэреджэу щытарщ. Иджырей адыгэбзэм «пщыгъуэ» («пщыгъо») жыхуиIэр зы пщым бгъэдэлъ щIыналъэ, абы щыпсэу цIыхухэрщ. Хъыбарыжьым «пщыгъуэжьым» къэралыгъуэ (государство) мыхьэнэ ириту арщ. «СэнщIыгу» жыхуиIэр, къыбгурыIуэ зэрыхъунумкIэ, «сэнхэм я щIыгуущ», «сэным» «синд» мыхьэнэ ириту. «Хьэтхэм я «СэнщIыгу къэралыгъуэжьыр» лъэлъэжа иужькIэ и щIэину къэна сату щIапIэхэм щызэфIэуващ «Боспор», «Синд» къэралыгъуэхэр»— жеIэ хъыбарыжьым.

Жанджэтей (Жанджатэ, Джэгъэтей) — Гекатей

СэнщIыгу-Пщыгъуэжьым (Синд къэралыгъуэм) иужьрей пащтыхьщ, Зан и къуэщ, тхыдэджхэм зэратхыр Гекатей. Абы и тетыгъуаращ Синдыр Боспор къэралыгъуэм щиубыдар. Ар къызэрыхъуа щIыкIэу хъыбарыжьым къиIуэтыжыр пэщIэуэкъым, уеблэмэ щыхьэт хуохъу тхыдэджхэм ятхыжым[1]. Апщыгъуэм Боспор къэралыгъуэм и пащтыхьу щытар хъыбарыжьым зэрыжиIэмкIэ, Сатирэщ (Сатир I). Боспорым Синдикэр къызэрищтар тхыдэджхэм мыпхуэдэу ятхыж: «В 438 г. до н.э. власть на Боспоре переходит в руки династии Спартокидов… Спартокиды (Спартак, Сатир I, Левкон и др.) стремились к территориальному расширению государства. Оно начало охватывать восточную часть Крыма, низовья Кубани, Восточное Приазовье и устье реки Дон. Были присоединены земли окрестных племён и раньше всех Синдика, область сильно эллинизованная и находившаяся в тесной связи с Боспором еще в V в до н.э., и, если верить греческому автору Полиену, овладение Синдикой произошло в результате длительной дипломатической борьбы, интриг и военных столкновений» (Р.Бетрозов, Адыги: истоки этноса, с 62-63).

Алыджей. – Ижьрей Греция (Эллиада).

ФIэщыгъэцIэм «иджырей Греция» мыхьэнэр етами щыуагъэ хъунукъым. Алыдж (грек) лъэпкъыцIэм къытекIащ. 1955 гъэм къыдэкIа «Русско-кабардино-черкесский словарь» псалъалъэм Греция къэралым адыгэцIэ иIэу игъэлъагъуэкъым. 1960 гъэм къыдэкIа «Русско-адыгейский словарым» щыуагъэкIэ абы Урым цIэр ирет. (Мы псалъалъэхэм Рим, Италие георграфие фIэщыгъэцIэхэр адыгэхэм зэрыжаIэу щытар ярыткъым).

Хъыбарыжьым IупщIу щыболъагъу СэнщIыгу-Пщыгъуэжьым (Синдикэм) лъэпкъ куэдым ящыщ зэрыщыпсэуар, ауэ я щIэнхабзэкIэ алыджхэр псоми ябэкIыу зэрыщытар. Крупнов Е. Боспорым хуэгъэзауэ мыпхуэдэу итхыжащ: «Полиэтническое население боспорских городов и сельской территории представляло к  рубежу II-I вв. до н.э.особую греко-варварскую этнокультурную и территориальную общность –боспорян. И где «греческая аристократия» еще в IV веке до н.э. срослась с синдско-меотской и отчасти скифской знатью и имела свою особую, эллинскую в основе, но варваризованную культуру, свой облик, традиции, черты погребального характера и т.п.» (Крупнов Е.И., О древних связях Юга СССР и Кавказа со странами Ближнего Востока. // Вестник истории мировой культуры, 1958, № 1, н.72-73).

Данэ-дарейхэр. – Дандарии.

ДауикI, меот лъэпкъыу щытащ, Страбони, урыс тхыдэджхэми «дандарии» жыхуаIэрщ. Хъыбарыжьыр къэзыIуэтэжым зэрыжиIэмкIэ, данэ-дарейхэм я къуажэхэр Псыжь ирекIуэкIыу Iусащ. Я лъэпкъыцIэр къызыхэкIар я лэжьыгъэ нэхъыщхьэрат – шылэхьэпIацIэ ягъашхэмэ дарий Iуданэ къыхащIыкIыу, атIанэ данэ щэкIыу зэIуащэжу зэрыщытам. Ар пэжу къыщIэкIынущ, сыту жыпIэмэ, тхыдэр щыхьэт зэрытехъуэмкIэ, Ищхъэрэ Кавказым ижь дыдэ лъандэрэ куэду щагъашхэу, щагъэхъуу щытащ шылэхьэпIацIэхэр (тутовый шелкопряд).

Бетрожь Р. зэритхымкIэ («Адыги», н.128), литературэм узыщыпэщIэхуэ «дандарии» лъэпкъыцIэр (данэ-дарейхэр) къэжэрыбзэм къыхэкIащ, осетиныбзэкIэ зыгуэр къызэрикIым папщIэ. Ауэ ягъэнаIуэкъым осетиныбзэкIэ фIэщыгъэцIэр зэрыIу щIыкIэр, и къэхъукIар, къикI мыхьэнэр. Абы папщIэ фIэщ щIыгъуейщ жаIэну зыхуейр.

Дауэ щрети, меотхэм ящыщ лъэпкъым и адыгэцIэ данэ-дарейр къызэрыкъуэкIыжар гъэщIэгъуэнщ.

Къыутан (къэутан) — Колесница боевая

Ижьрей дыдэ гу лIэужьыгъуэщ къэрал куэдым къыщагъэсэбэпу щытауэ. ЛIэужьыгъуэ зыбжанэу зэщхьэщыкIт – зэрызекIуэу, зэрызауэу, шы закъуэ, шитI е шиплI ящIэщIауэ, цIыхуитI-щы иту кIуэуэ. Жанджатэ и уэрэдыжьым къыхэщыж «Къыутанырытурэ щIылъэм щызокIуэ» псалъэхэм я мыхьэнэр – пащтыхь щIалэр зауэм щыхэмыт мамыр гъащIэми шызакъуэ къыутанкIэ къикIухьу зэрыщытарщ.

ПэнтIыкъпIий. – Пантикопей (иджы — Керчь).

Ижьрей алыджхэм илъэс 2600 хуэдизкIэ узэIэбэкIыжмэ яухуа къалэщ, Боспор къэралыгъуэм и къалащхьэу щытащ, зи тхыдэр убгъуауэ къахута икIи къратхэкIыжащ. (Еплъ, псалъэм папщIэ: Блаватский В.Д., Пантикопей, Очерк истории столицы Боспора, М., 1964; Пантикопей., М., 1957-1962 гг.(Материалы и исследования по археологии СССР, № 56, 103; Марченко И., Город Пантикопей, Симферополь, 1974). Абыхэми, БСЭ-3-ми зэрыжаIэмкIэ (т 19, н.151) къалэжьым и фIэщыгъэцIэр къызыхэкIар къэжэрыбзэращ (ираныбзэ) – «бдзэжьей гъуэгу», е «бдзэжьей кIуапIэ» мыхьэнэр къикIыу.  Ар къэжэрыбзэкIэ зэрыIур, урысыбзэм зэриува «Пантикопей»-м зэрекIуалIэм и мардэр зыщIыпIэ дежи щыгъэлъэгъуакъым икIи фIэщ щIыгъуейщ адыгэбзэм къыхэкIа «ПэнтIыкъпIийм» ар зыгуэркIэ ефIэкIыу. Апхуэдэуи жыIэгъуейщ къалэ фIэщыгъэцIэм и хэкIыпIэр адыгэбзэм къыщилъыхъуэну тхыдэдж гуэрым игу къэкIауэ. КъэкIами – занщIэу лъэныкъуэ иригъэзащ – ди тхыдэр тпэIэщIэ щIын Iуэхур нобэкъым къыщежьар.

ПэнтIыкъпIийр зэбдзэкIмэ къикIыр «торчащий острый край обрыва» жыхуиIэщ икIи къалэжьыр здэщыIэ щIыпIэр зыхуэдэр тэмэм дыдэу къегъэлъагъуэ. АтIэ, сыт хуэдэ а щIыпэр? Энциклопедием етх: «В пору расцвета Пантикопей занимал около 100 га. Еще в 6 в.до н.э. он был обнесён оборонительной стеной. Город располагался на склонах и у подножья скалистой горы (совр. гора Митридат). На вершине находился акрополь (центральная укрепленная часть древнегреческого города, расположенная на холме – Б.Хь.) с храмами и общественными зданиями. Склоны горы опоясаны искусственными земляными террасами, на которых строились дома, проходили улицы, соединявшиеся между собой переулками и лестницами. Террасы поддерживались каменными подпорными стенами» (БСЭ-3, т.19, н.151).

Мы пычыгъуэм деж дэркIэ нэхъыщхьэр къалэр къырыщхьэ бгым и джабэмрэ и лъащIэмрэ зэрыщIэсырщ. «ПэнтIыкъ» жыхуэтIэр щыхупIэ лъагэ задэм и Iуфэ, е нэзщ, «пIий»-р абы и дзакIэ нэхъ Iэтарщ.

ЖытIар къызэщIэпкъуэжмэ мыпхуэдэ гупсысэм ухуешэ: алыдж пасэрей дыдэ къалэжь Пантикопей и фIэщыгъэр къызыхэкIар адыгэбзэрауэ къэлъытэн хуейщ, абыкIэ щхьэусыгъуэ нэхъ наIуэхэр щыIэщ, къэжэрыбзэм къыхэкIауэ щIыжаIэм нэхърэ.  (Лъагэу Iэтарэ псоми жыжьэу ялъагъура япэ игъэщын хуейр, хьэмэрэ зыми имылъагъуу псы щIагъым щыIэра?)

Къалэжьым и иджырей фIэщыгъэцIэми  (Керчь) и хэкIыпIэр адыгэбзэрщ – КIэрч, зыкIэрача е зэкIэрача, зэпэщхьэхуэ щIыналъэ жыхуиIэщ. Ижьрей урысыцIэр – Корчев (е 9-нэ лIыщIыгъуэм къыщыщIэдзауэ).

Бытхьэ. – Будда (на санкскрите Buddcha) — прозвище легендарного основателя буддизма Сиддхартхе Гаутаме.

Дунейпсо динхэм ящыщ зым и къызэгъэпэщакIуэм и цIэ лейрщ.  Ар Индым и ижьрей литературэбзэу щыта санскритымкIэ зэрыIумрэ адыгэ хъыбарыжьым къызэрыхэщыжымрэ зэгъунэгъуу, зэщхьэщыкIыныгъэшхуэ ямыIэу зэрыщытым гу лъыботэ.

Угугъэ зэрыхъунумкIэ, ижьрей адыгэ фIэщыгъэцIэм и хэкIыпIэ, къежьапIэ хъуар мыпхуэдэущ: Буддэ тхьэ – Будэ тхьэ – Бытэ тхьэ- Бытхьэ. СанскритымкIэ жыIэкIэм хэт етIуанэ «d» макъыр латиныбзэм ирагъэувэным (транслитерацэ ящIыным) ипэ «t»-уэ («т»-уэ) щымытауэ пIэрэ – Budtcha жэуэ, макъ дэкIуашэ жьгъыру «d» («д»-р) макъ дэкIуашэ дэгу «t»-м («т»-м) хуэкIуауэ? А зэхъуэкIыныгъэр бзэм и фонетикэм и хабзэхэм пэщIэуэкъым.

Дауи, Буддэ тхьэр – Бытхьэ зэрымыщIэкIэ ди деж къынэсакъым, ар къыздахьащ Индым къиIэпхъукIыу КавказымкIэ къэкIуа лъэпкъхэм, арии жыхуаIэхэм. Яхэмытауэ пIэрэ абыхэм синдхэр? Тхыдэм зэрыжиIэмкIэ, арии лъэпкъхэр къызытехъукIахэр Индым къикIащ. Дауэ щырети, Бытхьэ (Будда) и Iуэхур ди этнограф-тхыдэтххэм яфIэгъэщIэгъуэныну къытщохъу.

Бытхьэ дин. – Буддизм.

Чристанымрэ ислъамымрэ яхуэдэу дунейпсо динщ. Къыщыхъуащ Индым илъэс 2600-кIэ узэIэбэкIыжмэ икIи зыщиубгъуащ Тибетым, Монголым, Индокитайм, Китайм, Бирмэм, Японым. Къудамэ куэду зэхокI (БСЭ-3, т.4).

Адыгэ хъыбарыжьым зэрыжиIэмкIэ, бытхьэ диныр синдхэм хахьащ псэсхэмрэ данэ-дарейхэмрэ икIи Iэхейхэм къатехъукIыжа убыххэм Кавказ зауэжьым икIэм нэс зэрахьащ. Хуэбгъэфащэ зэрыхъунумкIэ, бытхьэ диныр буддизмэм и зы къудамэу щытагъэнущ. Хы ФIыцIэм и къуэкIыпIэ лъэныкъуэ Iуфэм щыIэщ Бытхьэбг – гора Битха, Бытхьэ псыежэх – река Битха, селение Гора Битха  [Еплъ, п.п., Ворошилов В.И., Топонимы Российского Черноморья (история и этнография в географических названиях), изд.3, Сочинское отдел. Российского географ. общества, Майкоп, 2007].

Сэлыд. — Ди бзэм IэщIэхуа псалъэщ, иджы «сэлэт» (урысыбзэкIэ – «солдат»)  жыхуиIэрщ. Хуэбгъэфащэ зэрыхъунумкIэ, «сэлыд» псалъэр илъэс  мини 2-м щIигъукIэ узэIэбэкIыжмэ адыгэхэм пыщIэныгъэ ин зыхуаIа урымхэм ящтащ, абыхэм нэгъуэщI европей лъэпкъхэм къыIэпахащ, иужьыIуэкIи урысыбзэм хыхьащ. Псалъэр адыгэхэм урымхэм я деж къащтагъэнкIи хъунущ. Мы IуэхуеплъыкIэр пэщIэуэкъым жыIэкIэм къежьапIэ хуэхъуауэ лексикологхэм къалъытэм: «Солдат. Заимств. в XVII в. из нем.яз., в котором Soldat восходит к итал.  soldato, суффиксальному производному от soldo — «монета», деньги, жалованье». Буквально — «получающий жалованье». (А.М. Шанский, В.В. Иванов, Т.В. Шанская, Краткий этимологический словарь русского языка, Изд. 2-ое, исправ и допол. Под редакцией член-корр. АН СССР С.Г. Бархударова, изд-во «Просвещение», М., 1971).

Iэдес. —Хым тету зэрызауэ кхъухь лIэужьыгъуэ.

IэдестедзапIэ.   — Верфь.  КхъухьтедзапIэ, кхъухь здаухуэ, здащIыж, хы Iуфэ екIуэлIапIэ.

Хуарчэ — Плот.  Зэбгъурылъу зэрыгъэубыда (зэIулIа) ентIырхэрщ, апхуэдэу псым ирырагъэхьэхыу, е абыкIэ псым иризэпрыкIыу. Лъэмыж папщIэуи пIалъэкIэ къагъэсэбэп.

Iэхейхэр. – Ахеи (ахейцы)

Антикэ тхыдэджхэм (Скилак Кариандский – IV в. до н.э., Страбон – I в.до н.э., Плиний Секунд – I в.до н.э., нэгъуэщIхэм) зэратхауэ щытамкIэ, Ищхъэрэ Кавказым и КъухьэпIэм, Горгиппиерэ (Анапэ) Питунтрэ (Пицундэ) я зэхуакум щыпсэуа лъэпкъхэм ящыщ зыт. Волковэ Н.Г. «ахейхэр» фIэщыгъэцIэм хелъагъуэ адыгэ «хы»-р, алыдж псалъэкIэух ос дэщIыгъуу. Антикэ (античнэ) авторхэм Iэхейхэр Хы ФIыцIэ Iуфэ щыпсэуауэ зэратхыр щыхьэт тохъуэ а гупсысэр зэрыпэжым икIи егъэнаIуэ адыгэ лъэпкъыу ахэр зэрыщытар (Р.Бетрозов, «Адыги», н.127).

Iэхейхэм я уэрэдым, абы ехьылIа хъыбарыжьым зэрыжаIэмкIэ, ахэр икъукIэ IэщакIуэу щытащ, гъэщIэгъуэныр аращи, абыкIэ я хъыджэбзхэр щIалэхэм зы мащIэкIи къакIэрыхутэкъым. АтIанэ уэрэдыжьым и зы сатырэм – «Iэхей хъыджэбзхэм Алыджейр я щIасэщ» — мыпхуэдэ гупсысэм ухуешэ. Япэрауэ, хуэбгъэфащэ зэрыхъунумкIэ, Iэхейхэр Гъумар (Гомер) и поэмэ «Илиадэ» къиIуэтэж ижьрей алыджхэм Троя драгъэкIуэкIа зауэм хэта ахейцхэр армырауэ пIэрэ? (Ахейцхэм я дзэрщ, е абыхэм ящыщщ, Iэхелейр- ахейцхэм я дзэм хэта лIыхъужь телъыджэ Ахиллщ, Iэхей хъыджэбзхэм тхьэпэлъытэу ябжу щытар). ЕтIуанэу, Iэхей хъыджэбзхэр – ижьрей алыджхэм я псысэжьхэм къахэщыж бзылъхугъэ IэщакIуэ амазонкэхэрщ, Азие ЦIыкIум, Кавказ лъапэм – Меотидэ (Iузэв хы) и Iуфэ щыIахэрщ. Амазонкэхэр адыгэ «Нартхэм» «нэрыбгей» жэуи къахощыж, псалъэм папщIэ, нарт лIыхъужьым «Къанж и къуэ Щауей Нэрыбгей и къуэ закъуэкIэ» еджэт.

Гу лъытэн хуейщ мы Iуэхуми. Ар ди IуэрыIуатэр зэрызэхуахьэсыж, зэратхыж щIыкIэм ехьылIащ, зыкъуомкIи гурыIуэгъуэ ещI Синд къэралыгъуэжьым и хъыбархэр, къапщтэмэ абы и иужьрей пащтыхьым (Жанджэтей) теухуар, нэхъ пасэу щIамытыхыжам и щхьэусыгъуэр. Къамбий Iэмэт жиIэжауэ ГъукIэкъул М. зэритхыжамкIэ, абы IущIауэ щытащ КъардэнгъущI З., Нало З., нэгъуэщIхэри. – Ахэр зэгуэрэми щIэупщIакъым Жанджэтей  и уэрэдым, нэхъыбэу зыщIэупщIэр Хьэт и къуэхэм я хъыбархэмрэ уэрэдхэмрэт. КъыбгурыIуэ зэрыхъунумкIи, езы Къамбий Iэмэт сымэ я жэрдэмкIэ къызыщIэмыупщIа хъыбарыжь, е уэрэдыжь ирагъэтхыжыну иракуакъым… Ар зыхащIэн, къалъытэн хуейщ ди IуэрыIуатэм и кIамэлъамэ къэнэжахэр иджыкIэ зэхуэзыхьэсыжхэм, зытхыжхэм.

ИджыкIэ мыгурыIуэгъуэу хъыбарыжьхэм псалъэ, жыIэкIэ гуэрхэм уащыпэщIохуэ. Апхуэдэу Жанджэтей и анэр (Зан и щхьэгъусэр) алыдж дзэпщышхуэ Фэмыдэ ипхъущ икIи, хъыбарым зэрыжиIэмкIэ, синдхэм я иужьрей пащтыхьыр (Жанджэтей) щапI и анэшым, Фэмыдэ ар зауэ Iуэхухэм, алыдж хабзэхэм, сатум хуэIэзэу хуегъасэр. СэнщIыгъу пщыгъуэжьым ину зыщиужьар (атIанэ щыкIуэдыжар) ар Алыджейм кърашыжьа иужькIэщ. Жанджэтей и анэш Фэмыдэ хэт хъуну? Апхуэдэ упщIэм емыкIу хэлъагъуэн хуейкъым, хъыбарыжьым абы папщIэ зыгуэри къыхэщкъым. АтIэ, алыдж дзэзешэ Фэмыдэрэ алыдж псысэжьхэм (мифологием) я деж захуагъэ хьэкумым и Тхьэ бзылъхугъэ, Олимпым и Тхьэхэм я нэхъыщхьэ Зевс и щхьэгъусэ Фемидэрэ (Темидэуи Темис-уи къокIуэ) зыгуэркIэ зэмыпхауэ пIэрэ, хьэмэрэ я цIэхэм я IукIэр зэщхь къудейуэ ара?

Хъыбарыжьхэм уащыпэщIохуэ «Iэдес», «къэякъ», «Iэдесышхуэ, «Iэдес-кIыхь», «марыхъу» жыIэкIэхэм, нэгъуэщIхэми. Абыхэм я мыхьэнэ дыдэр гъэтэмэмамэ, къэхутамэ, ди бзэм зыхуэныкъуапэ псалъэхэр къыхыхьэжынт.

ГУПСЫСЭ НЭХЪЫЩХЬЭР

ГъукIэкъул Мухьэмэд итхыжа IуэрыIуатэр — илъэс мини 2-м щIигъукIэ узэIэбэкIыжмэ къэхъуа-къэщIахэр къызыхэщыж адыгэ уэрэдыжьхэр, хъыбарыжьхэр этногенетическэ жыхуаIэщ, псысэ кIамэ-бжьымэ гуэрхэр къащIихуами, икIи ди щIэнхабзэмкIэ мыхьэнэшхуэ зиIэ щIыпIэцIэхэр, лъэпкъ фIэщыгъэхэр, жыIэкIэ щхьэхуэхэу ди бзэм фIэкIуэдахэм я адыгэ теплъэр яхъумащ (псалъэм папщIэ, ПэнтIыкъпIий – Пантикопей, КIэрч – Керчь хуэдэхэр). Абыхэм я къежьапIэр ди анэдэлъхубзэрщ, къэжэр хэкIыпIэ яIэ хуэдэу къагупсысахэм лъабжьэ зэрамыIэр ягъэнаIуэу. ГъэщIэгъуэныщэу ди нобэм къэса тхыдэ уэрэдыжь дыдэхэу синдхэм, Синдикэ къэралыгъуэм, Алыджейм политикэ, сату пыщIэныгъэ зыхуаIам, къэрал пашэхэу Жанджэтей (Гекатей), абы и щхьэгъусэ Тыргъэтау теухуахэр (иджырей щIэныгъэ IуэхуеплъыкIэм пэщIэмыуэу, ауэ къэхъукъащIэ дыдэхэр зыхэплъагъуэхэр) щыхьэт щыпкъэ тохъуэ адыгэхэм я тхыдэ жыжьэм щыщхэр иджыри гукIэ зэращIэжым, зэраIуэтэжым. Абыхэм ди IуэрыIуатэр, тхыдэр зыджхэм гулъытэ хэха хуащIыпхъэщ.

РЕЗЮМЕ

Фольклорные материалы, собранные М. Гутякуловым — этнические песни, посвященные событиям, происходившим более двух тысячелетий назад, сопровождают предания, несомненно относящиеся к историческим, точнее — к этногенетическим, несмотря на присутствие в них некоторых элементов сказок и легенд. Ценными в них являются также топонимические, этнические названия, термины, впервые фиксирующие их черкесские (адыгские) формы, как Пантикопей (по-черк. — ПэнтIыкъпIий), ныне Керчь, этимология которго говорит о явном адыгском происхождении и отрицающая его надуманные иранские корни. Удивительным образом дошедшие до нас архаичные исторические предания и песни о синдах, их государстве Синдике, их политической, экономической связи с Грецией, образы вождей  Жангатея (Гекатея), его жены Тыргатао (не противоречащие устоявшимся научным взглядам, но отличающиеся в деталях), убедительно свидетельствуют о сохранившейся глубокой исторической памяти черкесов, их востребованности и необходимости их включения в фольклорные и исторические материалы.

БРАТ Хьэсин,

филологие щIэныгъэхэмкIэ кандидат.


[1] Псалъэм папщIэ, еплъ: Алексеев В.П., Происхождение народов Кавказа: Краткологическое исследование. М., 1974 г, н.186; Бетрозов Р.Ж., Адыги: истоки этноса, Нальчик, «Эльбрус», 1990, н.17,32.


Больше на Черкес хэку

Подпишитесь, чтобы получать последние записи по электронной почте.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *